До стрічки
Міжнародні відносиниОдне джерело

Урок Боснії для України: мирна угода потребує сил і гарантій

Досвід Боснії і Герцеговини показує, що завершення війни не гарантує безпечного повернення, відновлення чи примирення. Для України автори закликають заздалегідь визначити, хто контролюватиме виконання домовленостей і реагуватиме на їх порушення.

Додати в Google
Розмір тексту

Image: pravda.com.ua · source articleEditorial excerpt for news reporting

Досвід Боснії і Герцеговини свідчить: підписання мирної угоди є лише початком складного післявоєнного періоду. Для України ключовим питанням мають бути не тільки умови домовленості, а й механізми її виконання та гарантії безпеки.

Дейтонська угода 1995 року завершила війну в Боснії, але її реалізацію підтримували близько 60 тисяч військових IFOR під проводом НАТО. Вони розділяли армії, контролювали передачу територій і стежили за виконанням військових положень.

Автори застерігають, що український досвід уже показав обмеженість місій без повноважень примусу. Спеціальна моніторингова місія ОБСЄ, яка працювала з березня 2014 року, могла фіксувати порушення та сприяти діалогу, але не могла змусити сторони дотримуватися домовленостей. Її мандат завершився 31 березня 2022 року.

Гарантії без права вето Росії

Мінські домовленості не припинили бойові дії та не запобігли повномасштабному вторгненню Росії у 2022 році. Тому, на думку авторів, майбутня угода має чітко визначати, хто перевірятиме виконання, реагуватиме на нові атаки та забезпечуватиме наслідки для порушника.

Росія є агресором проти України й має право вето в Раді Безпеки ООН. Через це гарантія, яку Москва може заблокувати, не забезпечить достатнього захисту. Україна також має зберегти здатність до самооборони, військові спроможності та право самостійно обирати безпекові партнерства.

Повернення людей потребує інституцій

Дейтонська угода передбачала право біженців і переміщених осіб повернутися додому, відновити майно або отримати компенсацію. Для цього створювали закони й адміністративні процедури, а муніципалітети контролювали та змушували виконувати зобов’язання.

Однак повернення не завершувалося отриманням ключів від будинку. Люди могли опинитися в громадах, де залишалися меншиною, а їхній соціальний статус і безпека не були відновлені. В Україні цю проблему ускладнюватимуть зруйновані оселі, міни, нерозірвані боєприпаси, масове переміщення населення та наслідки окупації.

Окупація залишить ширшу спадщину

Після відновлення контролю Україні доведеться реагувати на примусове отримання російського громадянства, експропріацію майна, заміну української освіти, придушення ідентичності, депортації та примусове переміщення цивільних, зокрема дітей, а також незаконні затримання.

Боснійський досвід також показує, що припинення війни й примирення — різні процеси. У країні досі тривають заперечення геноциду в Сребрениці, історичний ревізіонізм і прославляння засуджених воєнних злочинців, повідомляє Меморіал Сребрениці.

Автори не пропонують створювати українську копію Дейтона. Вони закликають партнерів України планувати не лише текст угоди, а й дії після війни: хто залишатиметься залученим, надаватиме допомогу та реагуватиме на порушення, коли увага світу перемкнеться на інші кризи.

Що ми знаємо

  • Дейтонську угоду підтримували близько 60 тисяч військових IFOR під проводом НАТО.
  • Місія ОБСЄ в Україні не мала повноважень примусу, а її мандат завершився 31 березня 2022 року.
  • Російське право вето в Раді Безпеки ООН ставить під сумнів гарантії, які Москва може заблокувати.
  • Повернення людей після війни потребує законів, адміністративних процедур і контролю за їх виконанням.
  • Боснія показує, що припинення війни не дорівнює примиренню суспільства.

Довіра: Одне джерело

  • Матеріал спирається на одного видавця. Другого незалежного підтвердження в наведених джерелах не встановлено.
  • Джерела: Українська правда.
Пов’язані новини
Переглянути джерела1

СПІЛЬНОТА

Обговорення

—

Завантажуємо коментарі…