Падіння викидів у Китаї під час війни США та Ізраїлю з Іраном підживлює сподівання на перелом у декарбонізації

Що сталося

Після початку війни між США та Ізраїлем проти Ірану Китай зафіксував падіння викидів CO2 на 1% — згідно з аналізом даних за другий квартал, оприлюднених Національним бюро статистики та проаналізованих для Carbon Brief Центром з дослідження енергетики та чистого повітря (Centre for Research on Energy and Clean Air). Звіт пов’язує це скорочення з різким падінням використання нафти та зі стабільним зростанням поїздок електрокарами й громадським транспортом.

За даними аналізу, імпорт нафти Китаєм зменшився на 32% у звітному періоді — скорочення, яке в еквіваленті становить приблизно мільйон барелів на день. Аналітики зазначають, що близько двох третин цього падіння імпорту пояснюється витрачанням стратегічних запасів, а решта — безпосереднім зниженням попиту.

Загальне споживання нафти в країні скоротилося на 9%, тоді як у транспортному секторі падіння становило 16%. Уперше, кажуть аналітики, загальні викиди Китаю впали саме через зниження використання нафти, а не вугілля, що відрізняє нинішню ситуацію від попередніх циклів зменшення викидів.

Водночас спостерігалося зростання виробництва електроенергії з вугілля в кварталі — це пояснюється зсувами економічних стимулів і затримками з модернізацією мережі, через що відбувалося значне марнування вітрової та сонячної енергії.

Чому це відбувається

Падіння споживання нафти відбувалося на фоні кризових подій у районі Ормузької протоки та пов’язаних з ними стрибків цін на нафту: світові ціни зросли приблизно на 60% у тижні та місяці після перших авіаударів США наприкінці лютого. Для найбільшого імпортера сирої нафти це створило як економічний, так і стратегічний стимул зменшувати залежність від нафтопоставок.

Аналіз також показує, що електрифікація транспорту в Китаї вже була значущим трендом до кризи: країна є найбільшим у світі виробником і користувачем батарей, електромобілів, вітротурбін і сонячних панелей. Зростаюче використання електромобілів, електричних автобусів, поїздів і вантажівок дозволило зберегти або навіть збільшити загальний обсяг транспортних поїздок, незважаючи на скорочення нафтових поставок.

Економіко‑стратегічний фактор посилюється тим, що ризик залежності від імпорту нафти набуває переважно геополітичного характеру, а це важко нейтралізувати іншими засобами. Як зазначив Лаурі Мілливірта (Lauri Myllyvirta) з Centre for Research on Energy and Clean Air, електрифікація — «виграшна стратегія» для захисту від таких шоків.

Як це вплине

Аналітики припускають, що значна частина скороченого попиту на нафту не повернеться навіть у випадку, якщо світові ціни на нафту знову впадуть. Це означає потенційне довгострокове зменшення китайського попиту, що матиме наслідки для світових ринків палива та інвестицій у нафтову інфраструктуру.

Побічно це також підсилює аргументи на користь прискореної декарбонізації в економічній і стратегічній політиці: скорочення нафтової залежності підвищує енергетичну стійкість і зменшує вразливість до геополітичних ризиків. Аналітики вказують, що в деяких провінціях і секторах уже починають проглядатися ознаки піка використання викопного палива.

Однак підвищення виробництва електроенергії з вугілля в короткому терміні показує, що перехід ще не завершений, і що поточна система енергопостачання все ще має вузькі місця, зокрема в мережевих адаптаціях і економічних сигналах для відновлюваних джерел.

Що далі

Далі слід очікувати більш детальних оглядів і даних: Ember готує окремий огляд енергетичних трендів Китаю, який має бути опублікований найближчим тижнем, а Centre for Research on Energy and Clean Air продовжить аналізувати вплив кризи на енергетичний баланс країни. Офіційні статистичні випуски та подальші квартальні дані допоможуть уточнити, наскільки тривалим буде ефект.

Водночас збережаються відкриті питання. Наприклад, точне співвідношення довготривалих змін у попиті та одноразових ефектів від розпродажу запасів потребує подальшої перевірки; джерела вказують, що близько двох третин скорочення імпорту пов’язано саме зі зменшенням запасів, але ступінь постійного зміщення попиту ще не повністю встановлена даними, наявними в аналізі.

З огляду на те, що частина викидів була скорочена завдяки електрифікації транспорту, наступні політичні і ринкові рішення у сфері розвитку інфраструктури зарядних мереж, модернізації мереж і стимулів для відновлюваних джерел визначатимуть, чи закріпиться рух від нафтової залежності надовго.